«Переступаєш поріг
школи, для підтримки
озираєшся у пошуках
чогось знайомого, рідного, вдихаєш
на повні груди і відразу
переносишся у дивний
світ безтурботного життя,
яке нехай було
навіть декілька десятиріч
тому», - так говорять
колишні випускники Олексіївської
школи. «А потім
ще довгий час
згадуєш ті щасливі
хвилини, години, які
дали тобі змогу
поспілкуватися з однокласниками, вчителями-наставниками, з
тими, хто малечею
мелькав перед тобою
на перервах протягом
якихось років, а
сьогодні солідним поглядом
споглядає тебе».
Кожного
року на зустріч
випускників до школи
приходять випускники ювілейних
випусків, вписуючи нову сторінку книги
спогадів про альма-матір.
І хоча у
цьому році, як
завжди, така зустріч
відбулася ще взимку,
на згадку і
сьогодні приходять спогади
про наших випускників.
Найбільше було тих,
хто покинув школу
50 років тому.
Поважні і серйозні,
стримані і уважні.
І хоча багато
з них бували
часто в школі,
адже тут навчалися
їх діти, а
зараз навчаються їх
внуки – в цей день
були особливі. Адже
це був їх
день! День їхньої
участі у шкільному
житті.
Всі,
хто молодший найстарших,
- це юнь! Веселі,
радісні, бадьорі, із
запальними вогниками в очах.
Згадували свої
курйози, зупинялися на
серйозному, розповідали найпотаємніше, яке
пройшло випробування роками. Із сльозами
на очах згадали
тих, хто білим
птахом відлетів у
вічність, залишивши в
душі кожного добру
згадку.
Хороший
настрій підтримували виступи
школярів рідної школи.
А на згадку
та на допомогу
школі подарували газонокосилку, щоб територія
школи були ще
кращою. Від імені
великої шкільної родини
хочу висловити слова
вдячності та подяки
нашим старшим друзям.